- Деталі
- Категорія: Поради психолога
Увага! Дитячий конфлікт!
(рекомендації батькам)
Допомога дорослих у вирішенні дитячих сварок необхідна і є максимально дієвою лише у віці дитсадочка. Діти 5-7 років зазвичай вже мають звичку приховувати від батьків свої конфлікти.
З яких причин найчастіше діти свідомо йдуть на конфлікт? Як правило, діти намагаються поліпшити своє становище в суспільстві, досягти певного необхідного їм рівня поваги серед інших дітей.
У дітей, які самостійно вирішують свої проблемні стосунки, різко підвищується рівень самооцінки. В майбутньому їм це дуже знадобиться.
Крім того, батьки, часто несвідомо, провокують дитину на агресію і сварки:
- недостатньою увагою до дитини;
- забороною на вільний прояв емоцій вдома (соромно плакати, злитись не можна тощо), що призводить до їх накопичення;
- тим, що сваряться у присутності дитини (дитина може копіювати вашу модель поведінки, адже вона впевнена, що так чинити правильно);
- відсутністю заборон, коли дитині дозволено все, вона так само ставитиметься і до інших людей.
Чого варто навчити дитину?
Знати:
1. Успішно вирішений конфлікт має позитивні наслідки для стосунків.
2. З кожного конфлікту можна знайти вихід, який влаштує обидві сторони.
3. Якщо б винен був один учасник конфлікту, конфлікту б не було.
4. Найбільша завада для позитивного вирішення конфлікту - надмірні емоції.
Вміти:
1. Розслаблятися.
2. Позбавлятися негативних емоцій.
3. Розрізняти і вільно висловлювати (словесно і мімічно) власні емоції.
4. Розрізняти емоції інших людей.
5. Вільно говорити про свої бажання та потреби.
6. Поважати як свої, так і чужі потреби та інтереси.
Розуміти:
1. Конфліктів в житті уникнути не можливо, але можна навчитись їх розв’язувати ефективно.
2. Чого дитина хоче насправді, коли вступає у конфлікт?
3. Які нові можливості розкриваються цією ситуацію?
4. Як би я почувався на місці протилежної сторони? Що намагається сказати протилежна сторона? Чи вислухав я думку іншої сторони як слід?
5. Чи можемо ми співпрацювати замість того, щоб сперечатися?
6. Що я відчуваю? Що я можу зробити для того, щоб краще володіти своїми почуттями?
7. Які варіанти розвитку конфлікту можна передбачити? Визначте найбільш прийнятий для всіх сторін.
8. Чи не наполягаю лише на своїх доводах? Які питання я згоден включити в спільну згоду?
9. Чи можемо ми самостійно вирішити проблему? Можливо, нам потрібен посередник? Хто може стати посередником у вирішенні конфлікту? Чи підходить мені роль посередника у вирішенні конфлікту? Як я маю діяти, щоб не образити жодну з конфліктуючих сторін?
10. Чи бачу я всю картину конфлікту, а не лише власну позицію в ньому.
Коли конфлікт відбувся:
1. Не потрібно одразу втручатися в дитячу сварку. Дитина може навчитися залагоджувати конфліктні ситуації, лише беручи безпосередню участь в них. Дозвольте дитині отримати життєво важливий досвід!
2. Уникайте бути суддєю визначаючи правих-винуватих і призначаючи покарання. Постарайтеся донести до дітей головну думку: хто б не затіяв сварку, за подальший розвиток подій відповідають УСІ її учасники! Спробуйте допомогти дітям знайти вихід з важкої ситуації, який влаштує кожного. Особливу увагу приділіть не питанню "хто винен?", а питанню "що робити?"
3. Під час обговорення не слід переходити на особистості. Це стосується як дорослого, так і дітей. Слідкуйте, щоб під час пояснення дітей, розмова йшла про дії і слова противника, а не про його недоліки.
4. Якщо ви зважилися втрутитися в конфлікт, що виник між дітьми, докладіть всіх можливих зусиль, щоб розмовляти з дітьми з позицій позитиву. Наприклад, поясніть їм, що друзі повинні прощати одне одного, що краще разом весело гратись, аніж сваритись, а то й перестати дружити і т.д.
5. Не скаржтеся і не обговорюйте дитини в його присутності. Так як він може затвердити думку про те, що змінити нічого не можна, і що конфліктів не уникнути.
6. Постарайтеся не нагадувати дитині зайвий раз про недавні конфліктах і сварках, так як це тільки налаштує його на ворожий лад.
7. Звертайте увагу вашої дитини на почуття і емоції інших дітей, чим вони займаються, прибуваючи в якому-небудь настрої. Наприклад: «Подивися, як Міша брови насупив, він, напевно, зараз незадоволений чимось. Пограємо з ним, коли у нього налагодиться настрій. А он дивись, Ірочка посміхається, пограй з нею!»
8. Показуйте дитині приклад ефективного спілкування. При дитині не конфліктуйте і не сваріться з домашніми.
9. Дайте дітям можливість скаржитися (але не ябедничати!). Вони почнуть просити допомоги і навчаться радитися. Це допоможе не довести ситуацію до бійки.